Сертифікація засобів індивідуального захисту органів дихання

Сертифікація засобів індивідуального захисту

Засіб індивідуального захисту (ЗІЗ) - це засіб захисту, що надягається на тіло працівника (або його частину) або використовується під час роботи. 313 застосовують тоді, коли безпека робіт не може бути забезпечена конструкцією та розміщенням устаткування, організацією виробничих процесів, архітектурно-планувальними рішеннями та іншими засобами колективного захисту.

До виробів даної групи належать взуття та одяг спеціальних зразків, вироби, що запобігають падіння людини з висоти, отримання травм, опіків різних выдов та інших можливих каліцтв. Є такі типи ЗІЗ:

Захист органів дихання;

Захист від радіації;

Захист органів слуху;

Захист від речовин, що відносяться до токсичних;

Захист від ураження струмом або електрополя;

Захист від зовнішніх впливів (вода, пил, механічні дії, перепади температур, інші негативні впливи на організм людей).

Сертифікація засобів індивідуального захисту (ЗІЗ) проводиться у суворій відповідності з вимогами діючих НПА, від їх якості залежить безпека людей.

В першу чергу засоби індивідуального захисту підлягають підтвердженню відповідності згідно Постанови від 21 серпня 2019 р. № 771 «Про затвердження Технічного регламенту засобів індивідуального захисту».

У відповідності з Законом України "Про охорону праці" на роботах із шкідливими і небезпечними умовами праці, а також роботах, пов'язаних із забрудненням або несприятливими метеорологічними умовами, робітникам і службовцям безкоштовно видаються спецодяг, спецвзуття та інші засоби індивідуального захисту. Порядок видачі, зберігання та використання ЗІЗ визначається "Положенням про порядок забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального захисту". Відповідальність за своєчасне забезпечення працівників ЗІЗ та дотримання вимог Положення покладається на роботодавця. Він зобов'язаний забезпечити за свій рахунок придбання, комплектування, видачу та утримання ЗІЗ відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці та колективного договору.

При визначенні на підприємстві професій та посад, які мають право на одержання ЗІЗ керуються Типовими галузевими нормами безплатної видачі працівникам спеціального одягу, спеціального взуття та інших засобів індивідуального захисту. ЗІЗ видаються працівникам згідно з встановленими нормами і строками носіння незалежно від форми власності підприємства і виду його діяльності. ЗІЗ, що видаються працівникам, вважаються власністю підприємства, обліковуються як інвентар і підлягають обов'язковому поверненню при: звільненні, переведенні на тому ж підприємстві на іншу роботу, для якої видані ЗІЗ не передбачені нормами, а також по закінченні строків їх носіння замість отриманих нових ЗІЗ.

Засоби індивідуального захисту органів дихання (ЗІЗ ОД) - це пристрої, що забезпечують захист органів дихання людини від небезпечних і шкідливих виробничих факторів, що діють інгаляційно. Такі пристрої повинні забезпечувати ефективний захист органів дихання не тільки від різних забруднень (парів, газів, аерозолі, суміші парів і аерозолю, пилу), що знаходяться в повітрі робочої зони, а також і при нестачі кисню.
За принципом дії ЗІЗ ОД поділяються на фільтруючі (Ф) та ізолюючі (І). Перші подають у зону дихання очищене повітря із робочої зони, а другі - повітря із спеціальних резервуарів або чистого середовища, що знаходиться поза робочою зоною.

Фільтрувальні ЗІЗ ОД за призначенням поділяються на такі типи:
- протиаерозольні, або пилозахисні;
- протигазові, або газозахисні;
- універсальні.
У випадку дуже великих концентрацій шкідливих речовин (більше 2000 ГДК), при недостатньому вмісті кисню у повітрі, наявності в повітрі речовин невідомого складу та концентрацій, при проведенні зварювальних робіт в замкнених об'ємах, при роботі у колодязях та резервуарах, а також в інших умовах, коли не забезпечується захист фільтруючими респіраторами чи протигазами необхідно застосовувати тільки ізолюючі ЗІЗ ОД.

Ізолюючі ЗІЗ ОД забезпечує людину повітрям і ізолюють органи дихання від навколишнього середовища. Вони діляться на шлангові і автономні за своїм конструкційним особливостям. У перших - повітря для дихання подається по шлангу з зони чистого повітря, розташованої за межами робочої зони. Подача повітря здійснюється безпосередньо самим працівником (при вдиханні) або труб установкою (шлангові ЗІЗ ОД з примусовою подачею повітря). Видихання повітря відбувається в навколишнє середовище.

Автономні ЗІЗ ОД мають у своєму складі власний джерело дихальної суміші, що знаходиться в корпусі. Вони діляться на резервуарні та генеративні. У перших - весь запас повітря (кисню), що вдихається зберігається у стисненому або зрідженому стані в балоні ЗІЗ ОД, а видихання здійснюється в атмосферу. У генеративних - повітря, що видихається після очищення його від вуглекислого газу і вологи, додавання кисню із запасу, що зберігається в балоні ЗІЗ ОД, повторно використовується для дихання. Тому їх ще називають системами замкнутого типу.
До основних ЗІЗ ОД належать протигази і респіратори. Респіратор - полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолів, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протиаерозольні і універсальні.

Автономні ЗІЗ ОД мають у своєму складі власний джерело дихальної суміші, що знаходиться в корпусі. Вони діляться на резервуарні та генеративні. У перших - весь запас повітря (кисню), що вдихається зберігається у стисненому або зрідженому стані в балоні ЗІЗ ОД, а видихання здійснюється в атмосферу. У генеративних - повітря, що видихається після очищення його від вуглекислого газу і вологи, додавання кисню із запасу, що зберігається в балоні ЗІЗ ОД, повторно використовується для дихання. Тому їх ще називають системами замкнутого типу.
До основних ЗІЗ ОД належать протигази і респіратори. Респіратор - полегшений засіб захисту органів дихання від шкідливих газів, парів, аерозолів, пилу. Він, як правило, складається з двох елементів: півмаски, що ізолює органи дихання від забрудненої атмосфери, та фільтрувальної частини. За призначенням респіратори поділяються на протигазові, протиаерозольні і універсальні.

До спецодягу належать: костюми, куртки, комбінезони, халати, плащі, фартухи тощо. Основні вимоги, яким повинен відповідати спецодяг зводяться до наступного: забезпечувати необхідний захист від дії несприятливих чинників, бути зручним, не обмежувати рухових можливостей працівника. Згідно з ГОСТ 12.4.103-83 спеціальний одяг залежно від захисних властивостей поділяється на групи (підгрупи), які мають наступні позначення: М - для захисту від механічних ушкоджень; 3 - від загальних виробничих забруднень; Т - від підвищеної чи пониженої температури; Р - від радіоактивних речовин; 3 - від електричного струму, електричних і електромагнітних полів; П - від пилу; Я - від токсичних речовин; В - від води; К - від розчинів кислот; Щ - від лугів; О - від органічних розчинників; Н - від нафти, нафтопродуктів, мастил та жирів; Б - від шкідливих біологічних чинників. Виходячи із необхідних захисних властивостей, вибираються матеріали для виготовлення спецодягу.

Спеціальна взуття ділиться на групи в залежності від захисних властивостей аналогічно спецодягу. До спецвзуття належать: чоботи, півчі-боти, чоботи, черевики, валянки, бахіли, калоші, боти і т. Д. Працівників необхідно забезпечити спецвзуттям при виконанні будівельних, ливарних, сталеплавильних, ковальських робіт, коли існує небезпека падіння предметів, а також у приміщеннях, де підлога залита водою, мастилами і т. п. Деякі види спецвзуття мають посилену підошву для захисту стопи від гострих предметів ( наприклад цвяхів, що можуть стирчати на будівельному майданчику). Взуття із спеціальними підметками призначене для таких умов праці, при яких існує ризик падіння на слизькій підлозі. Знаходить застосування на виробництві й спеціальне віброзахисне взуття.

Засоби захисту рук - це різні види рукавиць та рукавичок, які використовуються для захисту від механічних впливів, підвищених та знижених температур, кислот і лугів, нафти і нафтопродуктів, вібрації, електричної напруги (діелектричні). їх виготовляють із бавовни, льону, шкіри, шкірозамінника, гуми, азбесту, полімерів та ін
Засоби захисту голови (каски, шоломи, підшоломники, шапки, берети, хустки, капелюхи) призначені для захисту від:
- механічних пошкоджень (будівельні, монтажні, тунельні роботи, видобуток корисних копалин тощо);
- дії теплового (інфрачервоного) випромінювання, бризок розплавленого металу та інших речовин (гарячі цехи металургійної, хімічної та інших галузей промисловості; під час пожеж та аварій тощо);
- води (роботи у мокрих шахтах, рудниках, рибному господарстві та ін)
- бризок кислот, лугів та інших агресивних речовин (хімічні виробництва);
- загальних забруднень (машинобудівні виробництва);
- атмосферних опадів (роботи на відкритому повітрі);
- ураження електричним струмом (монтаж, обслуговування і ремонт електроустановок)
- іонізуючого випромінювання (об'єкти, де використовуються радіоактивні речовини) і ін

Відповідно до встановлених норм для захисту голови працівники застосовують шапки-вушанки (взимку для виконання робіт на відкритому повітрі), косинки і берети (для виконання робіт з обертовими і рухомими механізмами, в закладах громадського харчування тощо) та інші ЗІЗ голови. Найпоширенішим засобом захисту голови на промислових підприємствах і будівельних майданчиках є захисна каска.
До засобів захисту обличчя належать ручні, не головні та універсальні щитки, а також захисні маски. Найбільш часто на виробництві використовуються: щиток електрозварника, щиток захисний щз, захисна маска.
Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12.4.013-85 залежно від виду роботи.

У відповідності з встановленими нормами для захисту голови працівники застосовують каски (сфера будівництва), косинки і берети (для виконання робіт з обертовими і рухомими механізмами, в закладах громадського харчування тощо) та інші ЗІЗ для захисту голови. До засобів захисту обличчя належать ручні, не головні та універсальні щитки, а також захисні маски.

Для захисту очей від твердих часточок, бризок кислот, лугів та інших хімічних речовин, а також випромінювань застосовують такі засоби індивідуального захисту, як окуляри. Тип окулярів добирається за ГОСТ 12.4.013-85 залежно від виду роботи.
Засоби захисту органів слуху призначені перекрити найвідчутніший канал проникнення звуку в організм - вухо людини. Такі засоби називають протишуми, або антифонами. Вони повинні забезпечувати хороший захист від шуму але не викликати при цьому неприємних чи больових відчуттів.

ЗІЗ органів слуху діляться на шумозахисні вкладиші, навушники і шоломи. Перші вкладаються в слуховий прохід з метою його перекриття і послаблення звуків, які діють на слухову мембрану вуха. Навушники, що закривають вушну раковину, а шолом - частина голови і вушну раковину.

Той чи інший ЗІЗ органів слуху підбирають, як правило, на конкретному робочому місці відповідно до спектрального складу і рівня виробничого шуму.
Вкладиші шумозахисні є найпростішими ЗІЗ органів слуху, їх вводять безпосередньо в зовнішню частину слухового проходу і залишають там без додаткових засобів підтримки. Тому вони повинні виготовлятися з м'яких еластичних матеріалів, які володіють бактерицидними властивостями. Для виготовлення вкладок-заглушок використовують синтетичні і натуральні волокна, гуму, поропласт, пластмаси.

Протишумові навушники складаються з чашечок і оголов'я. Корпус чашки виготовляють, як правило, з пластмаси і заповнюють його звукопоглотітелем. Для забезпечення щільного прилягання чашечки до привушної ділянки на її внутрішній стороні, зверненої до голови, встановлюють м'які ущільнювачі (протектори), заповнені пористим еластичним матеріалом (наприклад, поролоном), або рідинним наповнювачем (наприклад, гліцерином або вазеліном).

Наголов'я використовують для утримання чашечок і притискання їх до привушної поверхні. Дерматологічні засоби захисту застосовуються в тих випадках, коли при виконанні технологічних процесів має місце контакт з речовинами та матеріалами, які негативно впливають на шкіру. Для захисту шкіри, зазвичай, використовують пасти та мазі, які поділяються на гідрофільні та гідрофобні. Гідрофобні пасти не розчиняються у воді. їх використовують для захисту шкіри від розчинів солей, кислот та лугів низької концентрації. На чисту та здорову шкіру рук, а при необхідності й лиця, перед початком роботи наносять спеціальну пасту чи мазь, яку пізніше змивають. Вибір засобів захисту шкіри залежить від характеру роботи та шкідливої речовини, з якою працівник контактує.

До заходів 3И3 належать страхувальні канати, запобіжні пояси, кігті-лази монтерские, ручні захвати та ін. Такі засоби необхідно застосовувати при проведенні робіт на висоті, в колодязях та інших обмежених об'ємах, при виконанні верхолазних робіт на повітряних лініях електропередачі.

Оскільки під час роботи на працівника може одночасно діяти ряд шкідливих і небезпечних факторів, то виникає необхідність забезпечення захисту відразу декількох органів і частин тіла. Одночасне застосування декількох різних 3И3 досить часто стає неможливим внаслідок їх особливостей, які не передбачають такого поєднання. Тому останнім часом намітилась тенденція до створення комплексних СИ3, номенклатура яких постійно розширюється. Вони забезпечують комплексний захист працівника від небезпечних та шкідливих чинників, здійснюючи одночасно захист органів зору, слуху, дихання, а також окремих частин тіла людини.

Застосування ЗІЗ призводить до деяких незручностей: обмежує зону огляду; утруднює дихання; створює певні незручності при пересуванні. У тих випадках, коли робоче місце є постійним, уникнути таких незручностей вдається шляхом застосування захисних кабін, які оснащені системами кондиціонування повітря, вібро - та шумоізоляції, захисту від випромінювання та електричних полів. Такі кабіни застосовуються на транспортних засобах, в гарячих цехах, машинних залах ТЕС та ін

Вибір ЗІЗ, які необхідно використовувати під час роботи, залежить від комплексу шкідливих і небезпечних чинників, характерних для конкретного виду робіт.